На цій сторінці майстерні представлено вибрані статті Альфріда Ленгле, Віктора Франкла та публікації GLE.
Приємного ознайомлення!

Альфрід Ленгле

Альфрід Ленгле народився у 1951 році, має докторські ступені з медицини та психології. Будучи учнем Франкла, він спробував на основі логотерапії розробити самостійний вид психотерапії, який назвав екзистенційним аналізом. Він є автором кількох книг і великої кількості статей, присвячених теорії та практиці екзистенційного аналізу (GLE). Президент Товариства Екзистенційного Аналізу та Логотерапії у Відні. Розробив оригінальну теорію екзистенційної мотивації.

Перша фундаментальна мотивація. Чи можу я бути в цьому світі?

Це перше, базове запитання, що закладає відчуття життя. Йдеться не лише про фактичне існування, а про екзистенційне переживання: «Я маю право бути». Важливо не те, наскільки об'єктивно світ безпечний, а чи переживає людина суб'єктивну захищеність, надійність, стійкість.

Екзистенційний аналіз

Це одна зі шкіл сучасної психотерапії, що ґрунтується на західноєвропейській філософській традиції феноменології та екзистенційної філософії. Сучасний екзистенційний аналіз, розроблений Альфрідом Ленгле, є продовженням та поглибленням логотерапії видатного австрійського психолога Віктора Франкла (1905-1997). Центральним елементом цього підходу є питання сенсу людського життя та духовного виміру буття людини у світі («логос» у цьому контексті означає сенс).

Ця мотивація відповідає за життєвість, емоційну включеність, здатність радіти, страждати, відчувати. Чи здатен я радіти співу птахів? Плакати над фільмом? Переживати біль втрати, не руйнуючись при цьому? Чи я заморожений і нічого не відчуваю?

Друга фундаментальна мотивація. Чи подобається мені жити?

Екзистенція

Поняття «екзистенція» означає життя, сповнене глибоких почуттів, реалізованих ініціатив, власних рішень — навіть помилкових. Загалом, це складне, але насичене та осмислене життя. Екзистенційно-аналітична психотерапія саме й допомагає людині досягти більшої повноти у своєму житті. ЕА є способом осягнути, що таке справжнє, наповнене сенсом життя, як його можна прожити, залишаючись у реальності з її труднощами та негараздами, а також, яку допомогу можна надати людині, яка не відчуває своє життя повноцінним.

Третя фундаментальна мотивація. Чи можу я бути собою?

Ця мотивація пов'язана з унікальністю, внутрішніми межами та здатністю займати власну позицію, бути справжнім, а не зручним чи "покращеним". Тут народжується фундаментальна внутрішня свобода.

Шанобливе ставлення

Екзистенційний аналіз підходить до надання терапевтичної допомоги з позиції глибокої поваги та дбайливого ставлення до кожної окремої особистості. Пацієнт або клієнт ніколи не розглядається просто як «людина з проблемою» чи «хворий із симптомом», а завжди як унікальна, неповторна індивідуальність, що володіє власною свободою. Тому стосунки між екзистенційно-аналітичним терапевтом та його клієнтом є глибоко людськими, що виходять за рамки формального застосування методик у процесі спільної роботи над проблемою.

Четверта фундаментальна мотивація. Чи є в цьому сенс?

Це останнє, але не менш важливе «так» — внутрішня згода на сенс того, що відбувається. Не лише в глобальному розумінні («Навіщо я живу?»), а й у щоденних діях: «Навіщо я йду на цю роботу?», «Навіщо цікавлюсь темою життя наповненої екзистенції?», «Навіщо читаю ці статті?»

Діалог між клієнтом і психотерапевтом

ЕА не працює з проблемою, виділяючи та ізолюючи її від життя. Натомість, він прагне зрозуміти проблему зсередини логіки конкретного людського життя: як вона виникла, чому не могла не з'явитися, і як тепер з нею можна впоратися. Розмова може стосуватися таких тем, як право жити власним життям, зберігаючи близькість до себе; бути більше самим собою; жити у власному стилі, відповідно до своєї сутності та совісті; вільно приймати рішення та охоче нести за них відповідальність. Тоді це скінченне і непросте життя відчувається як сповнене, і такому життю хочеться сказати «Так!»

Повнота життя

Вічні питання про природу людської індивідуальності, розлади особистості та здатність людини залишатися собою нині актуальні не лише для фахівців – психотерапевтів і психологів, – але й для широкого загалу.

В. Франкл стверджує: якщо людина черпає з наявної ситуації, не нарікаючи на відсутність ідеальних умов, і робить те, що вважає найправильнішим та найкращим у цих обставинах, то вона здатна знайти сенс і відчути повноту життя. А що ж є правильним? Те, що відповідає мені, до чого лежить моє серце і що підказує моя совість.

На цій сторінці майстерні представлено вибрані статті Альфріда Ленгле, Віктора Франкла та публікації GLE. Приємного ознайомлення!